Як опублікувати статтю в журналі Scopus

Що таке Scopus і як він працює

Scopus — це найбільша у світі бібліографічна та реферативна база даних наукових публікацій, яку підтримує компанія Elsevier. Вона охоплює понад 27 000 рецензованих журналів, книги та матеріали конференцій у всіх галузях знань. Її головна функція — забезпечити дослідникам, університетам і науковим установам доступ до актуальної наукової інформації та інструментів для оцінки якості досліджень.

Публікація статті у журналі, що індексується в Scopus, має кілька ключових цілей. По-перше, це підвищує академічну видимість автора та відкриває йому доступ до міжнародної наукової спільноти. По-друге, індексовані публікації стають «валютою» сучасної науки: вони впливають на рейтинги університетів, грантове фінансування та наукову кар’єру. У більшості країн світу саме Scopus-індексовані статті є критерієм для атестації викладачів та здобуття наукових ступенів.

Чим Scopus відрізняється від Web of Science та ВАК

У науковій сфері існує кілька систем оцінювання публікацій. Найбільш відомі — Scopus і Web of Science (WoS). Обидві бази належать до категорії світових лідерів, але мають різний підхід до відбору журналів та оцінювання індексів цитування. Web of Science є більш консервативною та охоплює меншу кількість видань, натомість зосереджується на найпрестижніших. Scopus має ширший охоплення і пропонує інструменти для аналізу публікаційної активності, що робить її більш гнучким інструментом для дослідників.

Щодо ВАКівських журналів (видання, які затверджені національними атестаційними комісіями), то вони мають переважно локальне значення і часто не виходять за межі країни. Їх публікаційна цінність у світовому масштабі обмежена, адже статті рідко потрапляють у міжнародні наукометричні системи. На відміну від цього, публікація у Scopus дозволяє науковцю заявити про себе глобально та отримати більше цитувань, що напряму впливає на науковий імпакт.

Таким чином, Scopus — це інструмент міжнародної легітимації наукових результатів. Якщо ВАК підтверджує вагомість дослідження на рівні країни, то Scopus відкриває доступ до глобальної наукової сцени.

Публікація статті в Scopus: як знайти відповідний журнал

Вибір журналу — один із найвідповідальніших етапів підготовки до публікації у Scopus. Навіть якісне дослідження може отримати відмову, якщо воно подане не в той журнал, де аудиторія та наукова спеціалізація не збігаються з тематикою роботи. Тому автору важливо навчитися працювати з інструментами пошуку й критично оцінювати видання перед відправкою рукопису.

На офіційному сайті Scopus є зручний розділ для пошуку журналів, де можна застосовувати фільтри: за предметною галуззю, квартилем (Q1–Q4), країною видання, видавцем та індексами цитування. Наприклад, якщо автор працює у сфері медицини, він може одразу обрати відповідний напрям і переглянути список усіх журналів, що індексуються Scopus у цій галузі. Це значно економить час і зменшує ризик подати статтю до нерелевантного видання.

Як користуватись Scopus Journal Finder

Додатково існують інструменти на кшталт Elsevier Journal Finder або подібні сервіси інших видавництв. Достатньо вставити анотацію чи ключові слова своєї статті, і система автоматично підбере список журналів, які найбільше відповідають тематиці. Це особливо корисно для молодих дослідників, які ще не орієнтуються у структурі міжнародних видань.

Як знайти журнал Scopus для своєї спеціальності

Досвідчені автори часто використовують ще один метод: аналізують, у яких журналах публікуються ключові науковці їхньої галузі. Це можна зробити, переглянувши списки літератури в сучасних статтях чи профілі дослідників у Scopus. Такий підхід дозволяє не тільки знайти відповідний журнал, а й краще зрозуміти рівень вимог редакційної політики.

Вибір журналу — це стратегічне рішення. Вдалий підбір значно підвищує шанси на успішну публікацію та швидке проходження рецензування. Натомість помилка на цьому етапі може обернутися втратою кількох місяців. Саме тому пошук журналу потрібно сприймати не як формальність, а як перший серйозний крок до міжнародного визнання.

Ще один метод — орієнтація на ключові слова. Якщо стаття присвячена, наприклад, когнітивній психології, введення у пошук термінів “cognitive psychology”, “behavioral science”, “neuroscience” дозволить швидко виявити профільні видання. Важливо також переглядати архіви журналу: якщо упродовж останніх років там регулярно з’являються схожі роботи, ймовірність прийняття зростає.

Чому це важливо? Невірно обраний журнал — одна з найчастіших причин відмови. Наукові редактори не витрачають час на рукописи, що не вписуються у фокус видання, навіть якщо дослідження якісне. Тому стратегія вибору повинна бути ретельною: автору варто сформувати список кількох журналів різного рівня (Q1–Q3), щоб мати запас варіантів у випадку відмови.

Як перевірити, чи журнал входить до бази Scopus

Перевірка індексації — це не «подивився логотип на сайті журналу». Надійна перевірка спирається на три незалежні джерела: офіційний перелік джерел Scopus, сторінку конкретного джерела в Scopus/Scopus Preview, а також ISSN Portal, де фіксуються реєстраційні дані видання. Саме ця зв’язка дозволяє відсікти фейки, «клони» і журнали з припиненою індексацією.

Перевірка ISSN та назви журналу у Scopus Search

Починайте з ідентифікаторів: зафіксуйте точну назву, ISSN (друк.) та e-ISSN (онлайн) із вебсайту журналу. Далі перевірте ці дані в ISSN Portal — це глобальний реєстр серіальних видань: він підтверджує, що ISSN справжній, назва/видавець коректні, а також показує пов’язані записи (наприклад, друк/онлайн версії під різними ISSN). Розбіжності між сайтом журналу та даними ISSN Portal — перший тривожний сигнал.

Після цього перейдіть до Scopus: скористайтеся розділом Sources (у платній версії) або Scopus Preview (відкрита версія). Шукайте за ISSN або повною назвою; саме ISSN зменшує ризик помилки через схожі назви. У результатах має з’явитися профіль джерела (Source details). Якщо профілю немає — журнал не індексується в Scopus.

Пошук журналу в Scopus: що повинно бути в описі

На сторінці джерела звертайте увагу не лише на назву, а на комплект метаданих, що дозволяє відрізнити чинну індексацію від історичної:

Окремо перевірте, чи журнал не потрапив до списку припинених (Discontinued sources). Найпростіший спосіб — завантажити офіційний Excel-файл Scopus Title List, який щомісяця оновлюється та містить окрему відмітку щодо discontinued. Якщо у файлі навпроти вашого журналу стоїть discontinue-позначка або останній рік покриття у минулому — нові статті з нього не індексуються.

Як дізнатись, чи є журнал у Scopus — офіційна інструкція (короткий алгоритм)

1. Зберіть ідентифікатори: точна назва, ISSN, e-ISSN, видавець. Звірте в ISSN Portal: назва/видавець/країна/носій мають збігатися.
2. Перевірте у Scopus/Scopus Preview: у розділі Sources знайдіть журнал за ISSN. Відкрийте «Source details». Якщо результатів немає — видання не індексується.
3. Подивіться “Coverage years”: індексація має включати поточні роки; якщо зазначено «discontinued», нові матеріали не потрапляють у Scopus.
4. Звірте метрики та поля: наявні CiteScore/SJR/SNIP, предметні галузі, тип джерела, OA-статус. Це підтверджує, що профіль не «мертвий».
5. Скачайте офіційний Scopus Title List (Excel): перевірте, чи немає видання у переліку Discontinued sources; файл оновлюється щомісяця.

Важливо: покладатися на сторонні «списки Scopus-журналів» небезпечно — вони часто застарілі або містять помилки. Для ухвалення рішення використовуйте лише офіційні канали Elsevier/Scopus та ISSN Portal.

Типові «червоні прапорці» (як уберегтися від фейків і клонів)

Якщо на сайті журналу бачите формулювання «Scopus Impact Factor» (у Scopus немає «Impact Factor» — це метрика Clarivate), не збігаються ISSN або назва з ISSN Portal, обіцяють ультрашвидкий рецензентський цикл, немає прозорої інформації про редколегію чи видавця, — це прямі підстави відмовитися від подання. Комбінація «історичний запис у Scopus + агресивні обіцянки на сайті» часто вказує на видання, що втратило індексацію й продовжує нею спекулювати.

Висновок: перед тим, як надсилати статтю, автор має витратити час на офіційний пошук і перевірку ISSN. Це вбереже від витрати грошей і репутаційних ризиків.

Як уникнути фейкових журналів Scopus: перевірка на шахрайство

Фейкові журнали, або так звані “predatory journals”, — це видання, які лише імітують наукову публікаційну діяльність. Вони часто обіцяють швидке прийняття статей за високу оплату, але не забезпечують якісного рецензування. Щоб не потрапити в пастку, варто застосовувати чіткий чекліст перевірки:

• ISSN: перевіряйте, чи цей номер дійсно існує в міжнародному реєстрі. Часто шахрайські журнали вигадують або копіюють ISSN інших видань.
• Вебсайт: ознаки підробки — примітивний дизайн, багато граматичних помилок, відсутність прозорої інформації про редакторську колегію.
• Редколегія: справжні журнали мають відомих науковців у складі, імена яких легко перевірити через Google Scholar чи ORCID. У шахрайських журналах часто вказані вигадані або випадкові прізвища.
• Терміни рецензування: якщо обіцяють публікацію за 5–7 днів — це 100% ознака хижацького журналу. У Scopus-процедура займає від кількох тижнів до кількох місяців.
• Вартість: прозорі журнали чітко зазначають APC (Article Processing Charges) на сайті. Фейкові ж змінюють суму після подачі.

Predatory journals та Blacklist: як не потрапити в пастку

У науковому світі навіть створено спеціальні бази для виявлення сумнівних видань. Найвідоміша з них — Blacklist Cabell’s, яка містить тисячі “хижацьких” журналів. Також існує “Whitelist” — список надійних журналів.
Рекомендовано користуватись офіційними інструментами Scopus:

• Scopus Sources — пошук за ISSN і назвою.
• Elsevier Journal Finder — допоміжний сервіс для пошуку якісних журналів.
  Якщо журнал відсутній у Scopus Sources, значить, він або виключений за недоброчесність, або ніколи не був індексований.

Що важливо знати перед публікацією в журналі Scopus

Кожен журнал, який індексується в Scopus, висуває чіткі вимоги до структури наукової статті. Зазвичай це стандарт IMRAD (Introduction, Methods, Results, and Discussion). Крім того, більшість журналів приймають матеріали виключно англійською мовою, а отже, необхідний або високий рівень володіння, або професійний переклад із академічним редагуванням. Важливим також є обсяг: статті у Scopus зазвичай варіюються від 4 000 до 7 000 слів, залежно від специфіки видання. Недотримання цих вимог часто стає причиною відмови ще на етапі первинного відбору.

Скільки коштує публікація в Scopus?

Вартість публікації сильно залежить від журналу. Умовно всі видання можна поділити на дві категорії:

• Open Access (відкритий доступ) — автор оплачує публікаційний внесок, а стаття стає доступною для читачів безкоштовно. Середня ціна коливається від 500 до 3000 USD, у престижних журналах Q1–Q2 може сягати і 4000–5000 USD.
• Subscription-based (передплатні журнали) — автори зазвичай не сплачують за публікацію, але стаття буде доступна тільки передплатникам. Водночас час очікування на публікацію в таких журналах часто довший.

Варто зазначити, що існують і безкоштовні журнали у Scopus, однак вони мають високу конкуренцію і вимагають ідеально підготовленого матеріалу. Тому перед поданням доцільно підготувати список з кількох потенційних видань і заздалегідь ознайомитися з їх політикою.

Які шанси прийняття статті в Scopus-журнал?

Навіть досвідчені автори отримують відмови. У середньому рівень прийняття в престижних виданнях становить лише 15–30%. Це означає, що якість рукопису має бути дійсно високою: чітка методологія, новизна результатів, обґрунтованість висновків, широка бібліографія з сучасними джерелами. Важливу роль відіграє й відповідність тематики журналу — навіть найкраща стаття отримає відмову, якщо не вписується в напрям видання. Тому автору потрібно бути готовим до кількох ітерацій: доопрацювань, повторних подань і навіть зміни журналу.

Публікація в Scopus: коли звертатись за допомогою

Процес підготовки та подання статті в журнали, що індексуються в Scopus чи Web of Science, — це завжди виклик навіть для досвідчених науковців. Проблеми можуть виникати на будь-якому етапі: від вибору журналу та перевірки його надійності до правильного оформлення тексту й реагування на зауваження рецензентів. Тому не дивно, що багато авторів звертаються за допомогою до фахівців.

Консультація або повний супровід особливо потрібні тоді, коли науковець вперше готує публікацію для міжнародної бази, коли важливий час (наприклад, для захисту чи атестації), або якщо вже є негативний досвід відмови. В таких ситуаціях професійна підтримка не лише економить місяці роботи, але й убезпечує від помилок, які можуть коштувати репутації.

Компанія «Диплом Центр» має власний науковий відділ, який спеціалізується саме на публікаціях у журналах Scopus та WoS. Це не посередницькі послуги — робота ведеться напряму з авторами та редакціями. Наші фахівці забезпечують повний цикл підготовки статті: від аналізу теми і підбору видання до академічного перекладу, редагування та супроводу під час рецензування.

Перевагою є комплексний підхід і прозорість: ми працюємо виключно з офіційними журналами, гарантуємо дотримання міжнародних стандартів та супроводжуємо матеріал до моменту його індексації в базі. Саме тому, якщо ви хочете замовити публікацію Скопус без ризику потрапити до фейкових журналів чи втратити час, «Диплом Центр» стане надійним партнером у науковій кар’єрі.

Ми гарантуємо:

• Прозорість — клієнт завжди бачить реальні етапи роботи й вимоги журналу.
• Якість — статті готуються за міжнародними стандартами IMRAD, з коректним цитуванням і англійською академічною мовою.
• Надійність — ми співпрацюємо лише з перевіреними журналами, що реально індексуються в Scopus і WoS, виключаючи ризик фейкових видань.

Таким чином, звертатись за допомогою до фахівців варто не тільки тоді, коли «все погано». Навпаки, краще зробити це заздалегідь, щоб зберегти час, сили та досягти головного — публікації, яка реально буде врахована у науковому рейтингу.